Я знімаю місце у кімнаті. Спочатку знімала окремі кімнату у іншій жила чужа мені дівчина. Ми нормально зживалися. Одного разу моя одногрупиня сказала мені, що знайшла роботу але їй терміново потрібна квартира у місті. Ми з нею не були особливими подругами, я нехотіла із нею мати якихось дружніх стосунків, так як вважадла її "поганою" людиною, такою яка не зважаю на чужі почуття... Але тоді я сама ще й незнала де буду, планувала можливо переїхати на деякий час закордон. Непам'ятаю вже , хто: чи то вона попросила, чи то я запропонувала жити їй зі мною в кімнаті ( хоча господар дозволяв лише по одній дівчині у кімнаті). Спочатку вона нормально зі мною ладила, я навіть скучала, коли її не було. Але потім почався якийсь жах. Вона така людина , яка прагне самоствержитись за рахунок інших, принижуючи їх. Це вона одного разу й сама казала. Вона подружилась із моєю сусідкою по-квартирі, і тепер , як мені здається, не пропускає можливості, щоб з мене не познущатися. Що я не скажу, вона щось таке відповість, наче мені взагалі говорити неможна. Ніби  я тут чужа. Потім почались і проблеми із тією нашою сусідкою, хоча до того ми з нею ніколи і не сварились. Ми не були подругами, але досить не погано вживалися разом. Мені вже набридло боротися, захищатися. Думати, що за кожним моїм вчинком, кожною дією може бути їхній крик, або якесь "словечко". Преїхати я немаю куди. тут ще й така ситуація, що осінню повмирали рідні з якими я жила. У цьому місті, та і у цій країні у мене немає нікого близького.Є лише мама за кордоном. Є друзі ( немає чого у Бога грішити), але як то кажуть у кожного із них є хтось рідніший за мене. Також я зараз вже довгий час без роботи, неможу знайти , або графік не підходить, або зарплата дуже вже маленька. Я дійсно шукаю роботу, але якось поки що так. Я неможу взяти себе в руки. Ось зараз, я була на кухні, ніхто не сварився. Щось запитала у тією своєї сусідки, а та моя одногрупниця відповіла так, що хоч і знаю, що вона неправа, але так із цієї відповідді, а ж плакати хотілось. Відчуваєть такий негатив. Я їм зла не рбила. А ще я помічаю, що та дівчина з якою ми жили спочатку нормально до мене відноситься, а в присутності моєї одногрупниці, починає або бути на її стороні, або взагалі не спілкуватися. Я знаю, напевне мені зними треба поговорити, але хочеться тільки втекти від них. І плакати. У мене купа своїх справ, треба налагоджувати життя, і інші.Зараз якраз появились хороші можливості,те, про що я мріяла, потрібно написати сценарій, а я неможу нічого путноього придумати, в голові одний негатив.  Я одна і мені так страшно, неможу ніяк взяти себе в руки. Або не надовго.