Доброго дня   Неодноразово переконувалася, що Бог є на світі і він мене любить. Навіть, що я сьогодні чисто випадково попала на ваш сайт є також свідчення цього. У мене класична ситуація – зрада чоловіка. Почитала багато історій на вашому сайті і дійсно є багато схожих ситуацій, але…. Буду Вам дуже вдячна, якщо почитаєте мого листа до кінця.  Постійно прошу Бога допомогти мені, дати терпіння і зазвичай відчуваю його підтримку. Ми в шлюбі 11 років. Двоє дітей (дівчинка 9 років і хлопчик 1,5 року). Місяць тому дізналася чисто випадково про зраду чоловіка. Мені дуже важко на папері описати вам наші відносини і історію нашого кохання.  Я йому настільки довіряла, що постійно вживала фразу, що швидше повірила б в кінець світу, ніж в зраду свого чоловіка. Як мені тепер говорить моя подруга вже ці слова – це був виклик не Богові. Але… Я також розумію, що в таких ситуація винні обоє, адже щось його спонукнуло до такого. Декілька слів про себе. Я маю власний бізнес і тільки тепер розумію, що це був закладений перший камінь  до руйнування сімї. Адже чоловікові Богом закладено забезпечувати сімю, а жінка має бути підтримкою і опорою. У нас був великий кредит (ми побудували будинок), коли ми його брали чоловік дуже добре заробляв ми  були певні, що справимося, але пішла криза і все рушилося.. Потрібно було щось робити і ми разом прийняли рішення, щоб я оформляла приватного підприємця. Він мене дуже підтримував в цьому. Я б сама ніколи не відважилася. Він постійно допомагав мені своїми порадами Проходив час, фірма набирала  обороти і мені вже була потрібна підтримка у вигляді чисто чоловічої сили (займаюся меблями). Умене ще жіночі принципи були неправильні: я могла зробити все: чи домовитись з кимось , чи на зустріч піти, чи розгружати меблі, коли це було треба. Недавно почула класну фразу: «Женщина должна казаться  слабой. Она не должна бать слабой, а казаться». А я всією. поведінкою доказувала, що по житті я можу все.   Як стрімко йшла моя кар’єра – так швидко руйнувалася моя сімя. Я не розуміла в чому справа, він не хотів мені допомагати,сидів собі на своїй роботі, а я , будучи вагітною другою дитиною носила ліжка, матраци і т.д. .Я себе починала жаліти., адже тягнула на собі все.  В той час я не могла його зрозуміти, адже якби я не займалася цим бізнесом, ми просто фізично не змогли б оплачувати кредит. Вже сьогодні розумію, що це був неправильний крок, адже я поклалася на себе , а не на Бога. Вже, коли я була на третьому місяці вагітності – чітко відчула, що реально нашій сімї загрожує крах. При спробі поговорити з ним  - відповідь була одна. :нічого не хочу  чути і .д.  І от одного разу при черговій суперечці він сказав, що в серці у нього пусто щодо мене і єдине, що він мені може запропонувати – це квартиранти. . В той час я вже думала від нього йти. Але чомусь подумала, що раз я завагітніла – значить це знак і потрібно в будь-який спосіб зберегти сімю. Ми поговорили і він вирішив звільнитися з своєї роботи, де платили, копійки, і помогти мені.. Але на тій роботі він займав певну посаду і працював виключно головою, а тут він просто мав допомогти мені руками і амбіції взяли вверх. Я йому сказала, що це є наш бізнес і я тягнути його сама вже не в силі. Він чомусь розумів, що це мій бізнес і постійно  мені нагадував, що йому це не подобається,. Хоча в основному він тільки розвозив меблі, а всі клієнти надалі були на мені. Проходив час, а проблема залишалася – в стосунках нічого не змінювалося. Я народила дитину і в роддомі вже приймала дзвінки від клієнтів, адже  їм було байдуже до мого стану. При виписці він мені навіть квітки не подарував – дуже було прикро. Зараз дитині вже півтора року і місяць тому, чисто випадково я дізналася, що вже 2 роки у нього інша жінка в іншому місті і він до неї постійно їздить, а я сліпа навіть нічого не помічала (2 РОКИ!!!!), адже дійсно дуже сильно йому довіряла. Якщо сказати, що це був грім серед ясного неба – це нічого не сказати. І мені дуже дивна моя реакція – я взагалі не кричала (знаючи мій запальний характер – це навіть для мене дивно). Він тоді зразу захотів розмовляти і звинувачав, що я також в цьому винна, адже з його слів  перестала його поважати вже давно і він насправді шукав не тілесну втіху, а душевну розраду.   На питання: а як я , він сказав, що не думав про це. Він дуже любить дітей і сказав, що заради них треба жити разом. Пробачення ніякого він не просив. Я вже зготувала речі йти, але мої друзі порадили мені, що піти я завжди встигну і це найпростіший спосіб, а от спробувати щось змінити – це вже важче. Я залишилася і навіть пробувала зробити якісь кроки назустріч. Я прийняла рішення йому пробачити., адже вважаю, що шлюб – це раз і на все життя і він заключається десь далеко на небесах. Я почала аналізувати все наше спільне життя і дійсно зрозуміла, що в деяких випадках була неправа. Я прийшла до нього і попросила в нього пробачення за всю неповагу до нього. Мені це було дуже важко і вважаю, що це був переломний момент  Я навіть влаштувала для нього романтичну вечерю, де ми поговорили по душах, але від того мені легше не стало. Він сказав, що він прийнав рішення залишиться дома, але її з серця викинути не може і не знає , де має взяти любов до мене. Тепер я вважаю, що не потрібно було в такій ситуації проявляти ініціативу. Адже дуже важко слухати такі речі. На наступний день він зустрівся з нашим спільним другом, вони довго розмовляли і  він ввечері прийшов і приніс мені шикарний букет квітів і сказав, що він зрозумів, що любов це не сплеск гормонів, а це рішення. і того ж дня у нас був інтим. Я  була на сьомому небі, мене переповнювали почуття і емоції. Але через декілька днів він мені сказав, що не може так – без почуттів. І все…. Це була остання крапка. Я йому пробачила зраду, а не можу пробачити тих слів. Я відчула себе повією…І мені рве дах.. Вибачте, що стільки прийшлося вам читати, а я хотіла, що ви достеменно знали ситуацію. Я дуже хотіла б від вас, як від професіонала поради. Я  вже настільки запуталася, що сама не знаю, що я хочу від нього? Яка то така невідома сила тримає мене і не дає піти (адже я можу спокійно забезпечити себе і дітей), адже він чітко мені говорить, що не любить, але дуже старається.  Скільки – то ще чекати і чи чи чекати взагалі? Що при цьому робити і як поводитися? Чи є в мене до нього якісь почуття? – я навіть цього вже не розумію.   Він постійно говорить, що він так не може., що йому важко. А мені не важко??? А я можу через все це перейти??? Поясніть мені його логіку і психологію, бо я не можу зрозуміти.  Невже чоловіки тільки на папері сильна половина людства? Я вже не розумію , що відбувається….. Я не розумію, чого чекати взагалі.       Наперед вам вдячна Чекаю листа від вас Доброго дня   Неодноразово переконувалася, що Бог є на світі і він мене любить. Навіть, що я сьогодні чисто випадково попала на ваш сайт є також свідчення цього. У мене класична ситуація – зрада чоловіка. Почитала багато історій на вашому сайті і дійсно є багато схожих ситуацій, але…. Буду Вам дуже вдячна, якщо почитаєте мого листа до кінця.  Постійно прошу Бога допомогти мені, дати терпіння і зазвичай відчуваю його підтримку. Ми в шлюбі 11 років. Двоє дітей (дівчинка 9 років і хлопчик 1,5 року). Місяць тому дізналася чисто випадково про зраду чоловіка. Мені дуже важко на папері описати вам наші відносини і історію нашого кохання.  Я йому настільки довіряла, що постійно вживала фразу, що швидше повірила б в кінець світу, ніж в зраду свого чоловіка. Як мені тепер говорить моя подруга вже ці слова – це був виклик не Богові. Але… Я також розумію, що в таких ситуація винні обоє, адже щось його спонукнуло до такого. Декілька слів про себе. Я маю власний бізнес і тільки тепер розумію, що це був закладений перший камінь  до руйнування сімї. Адже чоловікові Богом закладено забезпечувати сімю, а жінка має бути підтримкою і опорою. У нас був великий кредит (ми побудували будинок), коли ми його брали чоловік дуже добре заробляв ми  були певні, що справимося, але пішла криза і все рушилося.. Потрібно було щось робити і ми разом прийняли рішення, щоб я оформляла приватного підприємця. Він мене дуже підтримував в цьому. Я б сама ніколи не відважилася. Він постійно допомагав мені своїми порадами Проходив час, фірма набирала  обороти і мені вже була потрібна підтримка у вигляді чисто чоловічої сили (займаюся меблями). Умене ще жіночі принципи були неправильні: я могла зробити все: чи домовитись з кимось , чи на зустріч піти, чи розгружати меблі, коли це було треба. Недавно почула класну фразу: «Женщина должна казаться  слабой. Она не должна бать слабой, а казаться». А я всією. поведінкою доказувала, що по житті я можу все.   Як стрімко йшла моя кар’єра – так швидко руйнувалася моя сімя. Я не розуміла в чому справа, він не хотів мені допомагати,сидів собі на своїй роботі, а я , будучи вагітною другою дитиною носила ліжка, матраци і т.д. .Я себе починала жаліти., адже тягнула на собі все.  В той час я не могла його зрозуміти, адже якби я не займалася цим бізнесом, ми просто фізично не змогли б оплачувати кредит. Вже сьогодні розумію, що це був неправильний крок, адже я поклалася на себе , а не на Бога. Вже, коли я була на третьому місяці вагітності – чітко відчула, що реально нашій сімї загрожує крах. При спробі поговорити з ним  - відповідь була одна. :нічого не хочу  чути і .д.  І от одного разу при черговій суперечці він сказав, що в серці у нього пусто щодо мене і єдине, що він мені може запропонувати – це квартиранти. . В той час я вже думала від нього йти. Але чомусь подумала, що раз я завагітніла – значить це знак і потрібно в будь-який спосіб зберегти сімю. Ми поговорили і він вирішив звільнитися з своєї роботи, де платили, копійки, і помогти мені.. Але на тій роботі він займав певну посаду і працював виключно головою, а тут він просто мав допомогти мені руками і амбіції взяли вверх. Я йому сказала, що це є наш бізнес і я тягнути його сама вже не в силі. Він чомусь розумів, що це мій бізнес і постійно  мені нагадував, що йому це не подобається,. Хоча в основному він тільки розвозив меблі, а всі клієнти надалі були на мені. Проходив час, а проблема залишалася – в стосунках нічого не змінювалося. Я народила дитину і в роддомі вже приймала дзвінки від клієнтів, адже  їм було байдуже до мого стану. При виписці він мені навіть квітки не подарував – дуже було прикро. Зараз дитині вже півтора року і місяць тому, чисто випадково я дізналася, що вже 2 роки у нього інша жінка в іншому місті і він до неї постійно їздить, а я сліпа навіть нічого не помічала (2 РОКИ!!!!), адже дійсно дуже сильно йому довіряла. Якщо сказати, що це був грім серед ясного неба – це нічого не сказати. І мені дуже дивна моя реакція – я взагалі не кричала (знаючи мій запальний характер – це навіть для мене дивно). Він тоді зразу захотів розмовляти і звинувачав, що я також в цьому винна, адже з його слів  перестала його поважати вже давно і він насправді шукав не тілесну втіху, а душевну розраду.   На питання: а як я , він сказав, що не думав про це. Він дуже любить дітей і сказав, що заради них треба жити разом. Пробачення ніякого він не просив. Я вже зготувала речі йти, але мої друзі порадили мені, що піти я завжди встигну і це найпростіший спосіб, а от спробувати щось змінити – це вже важче. Я залишилася і навіть пробувала зробити якісь кроки назустріч. Я прийняла рішення йому пробачити., адже вважаю, що шлюб – це раз і на все життя і він заключається десь далеко на небесах. Я почала аналізувати все наше спільне життя і дійсно зрозуміла, що в деяких випадках була неправа. Я прийшла до нього і попросила в нього пробачення за всю неповагу до нього. Мені це було дуже важко і вважаю, що це був переломний момент  Я навіть влаштувала для нього романтичну вечерю, де ми поговорили по душах, але від того мені легше не стало. Він сказав, що він прийнав рішення залишиться дома, але її з серця викинути не може і не знає , де має взяти любов до мене. Тепер я вважаю, що не потрібно було в такій ситуації проявляти ініціативу. Адже дуже важко слухати такі речі. На наступний день він зустрівся з нашим спільним другом, вони довго розмовляли і  він ввечері прийшов і приніс мені шикарний букет квітів і сказав, що він зрозумів, що любов це не сплеск гормонів, а це рішення. і того ж дня у нас був інтим. Я  була на сьомому небі, мене переповнювали почуття і емоції. Але через декілька днів він мені сказав, що не може так – без почуттів. І все…. Це була остання крапка. Я йому пробачила зраду, а не можу пробачити тих слів. Я відчула себе повією…І мені рве дах.. Вибачте, що стільки прийшлося вам читати, а я хотіла, що ви достеменно знали ситуацію. Я дуже хотіла б від вас, як від професіонала поради. Я  вже настільки запуталася, що сама не знаю, що я хочу від нього? Яка то така невідома сила тримає мене і не дає піти (адже я можу спокійно забезпечити себе і дітей), адже він чітко мені говорить, що не любить, але дуже старається.  Скільки – то ще чекати і чи чи чекати взагалі? Що при цьому робити і як поводитися? Чи є в мене до нього якісь почуття? – я навіть цього вже не розумію.   Він постійно говорить, що він так не може., що йому важко. А мені не важко??? А я можу через все це перейти??? Поясніть мені його логіку і психологію, бо я не можу зрозуміти.  Невже чоловіки тільки на папері сильна половина людства? Я вже не розумію , що відбувається….. Я не розумію, чого чекати взагалі.       Наперед вам вдячна Чекаю листа від вас